20-ка зворушливих віршиків про зиму від українських письменників

Які ж свята без дитячих ранків? Без хвилювань, костюмів, подарунків. А ще – без смішних, кумедних і таких милих дитячих віршиків…

Український контент відібрав двадцятку найкращої дитячої поезії від українських авторів. Тему зими нарешті розкрито!

Танцювали зайчики

Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.
Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця
Ще й яка.
Гарно побігайчики
Стриб та скік –
Зустрічали зайчики
Новий рік.

Леонід Куліш-Зіньків


 

Крихти хліба

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.

Анатолій Качан

xUZs9yYYcEw


 

Ялинка

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрягся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я – сюди, а він – туди…
„Не віддам, – кричить, – нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало… „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, –
Я не буду більш ніколи!”
Низько-низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Олександр Олесь


 

Два плюс два

Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина –
А разом виходить
Краплина одна!

Анатолій Качан


 

Веселий сніг

Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих, і малих,
І веселих, і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
– Ой, зима, зима, зима!

Оксана Санатович


 

Сніжинки

Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
– А чи знаєш, чому це так є?
Бо у тебе тепленька лодоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
– Мамо, – каже, – тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!

Світлана Кузьменко

G840xw-PNK4


Сипле сніг 

Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

Іван Франко


 

Ялинка 

Де й поділись заметілі
Із морозами й вітрами,
Лиш тумани сніжно-білі
Ходять-бродять вечорами.
Понад лугом, понад ланом,
Біля тину, біля хати…
А ялинка за туманом –
Як ведмедик волохатий.
Ніби вибігла із гаю
Й зупинилась на узгір”ї –
І чекає-виглядає,
Чи не йдуть за нею звірі.

Петро Сінгаївський


Моя ялиночка 

Ялиночко зеленая,
Ялиночко моя!
Яка ж бо ти гарнесенька,
Яка ж бо ти мала!
Тебе я навіть ручками
Навколо обійму
І з гілочки Снігуроньку
Погратися візьму.
Не гнівайся, ялиночко!
Я тільки лиш на мить!
Я хочу ту Снігуроньку
Колядки научить!

Катерина Перелісна


 

Вже зима в дорозі

Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.

Олександр Богемський


Зимонька 

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум’яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.

Любов Забашта


 

Бідний зайчик

По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби кори трохи згризти….
Ой, як хоче зайчик їсти!

Катерина Перелісна


 

Зима  

Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

Валентин Бичко


 

Уранці біля хати 

Уранці біля хати
Малесенькі сліди –
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

Леонід Куліш-Зіньків

67420070


В лісі

Метелиця-хурделиця
замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
під соснами сніжок.
Стрибають прудко білочки
по соснах угорі.
Напутрились на гілочках
поважні снігурі.
Зайчата стали білими, –
ну зовсім наче сніг! –
щоб в лісі не зуміли ми
відшукувати їх.

Наталія Забіла


 

Віхола

Віхола, віхола
До мороза їхала,
Саночки мальовані,
Снігом напаковані,
Кониками зайчики,
Сірі Побігайчики.
Сани розігналися,
Зайчики злякалися,
Віхола схопилася,
В полі закрутилася.
Віхола, віхола,
Ти куди заїхала!

Катерина Перелісна


 

Зайчикова ялинка

– Де ти бігав, зайчику?
– В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!
Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив’язав.
Тільки в путь-доріженьку
рушив, поспішив,
як до мене зайчики –
плиг із-за кущів.
– Ой, куди ж це, братику,
ти зібрався йти?
Чи не хочеш з нами ти
танці повести?
– Ні, не можу, братики,
прошу, не держіть.
Віднести ялиночку
краще поможіть.
Бо давно вже діточки
ждуть у дитсадку
на рясну ялиночку,
гарну отаку!
От коли вквітчаємо
ми її як слід
та засяють вогники
між зелених віт, –
тут почнуться радощі
для малих діток:
разом з ними зайчики
підуть у танок!

Наталія Забіла


 

Не боячись зими-напасті

Не боячись зими-напасті,
Повільно ходять у дворі
Ранкові зорі червонясті,
Червоногруді снігурі.

І їхні крилечка вишневі
Важку розпушують югу.
Ні, ні, то ходять сни рожеві
По мармуровому снігу…

Максим Рильський


Білі мухи

Білі мухи налетіли, –
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
– Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! –
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху,
Щоб впіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

Андрій Малишко


Зима

Одяглися люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
в земляній м’якій постелі,
де немає світла дня,
причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці –
спить вона, мов на перинці,
й тихо снить хороші сни
про веселі дні весни.

Наталія Забіла

original

 

Підпишись на УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕНТ тут:
2015-12-11T21:09:54+03:00 Грудень 11th, 2015|Література, Поезія|Коментарі Вимкнено до 20-ка зворушливих віршиків про зиму від українських письменників

Коментарів немає

  1. Олена 13.12.2015 у 15:26

    Чомусь була впевнена, що вірш “Білі мухи” написав Максим Рильський….

  2. Тамара 15.12.2015 у 07:08

    Бо він і дійсно написав

  3. Елена 21.12.2015 у 09:31

    Спасибо, стихи как снежинки гладят душу, ночью снятся потом украинские стихи. Елена

  4. Котик снігом пробирався,
    У снігу весь повалявся,
    Заморозив хвіст і лапу,
    Заберу кота у хату.
    * * *
    Скаче малий горобець, приморозив лапки,
    Нема валянок у нього, немає і шапки.
    Шкода стало горобця – кормушку будую,
    Накладу туди зернят – пташку нагодую.
    І тепліше стане враз птишечці маленькій,
    Цвіринчить мале пташа – стало веселеньке.

    * * *
    За вікном мороз тріщить,
    На шибках малює,
    Під ногами сніг рипить,
    Зимонька -царює.
    Шапка тепла, шарф на шиї-
    Не страшні мені метілі.
    * * *
    Малесенька горобчіха
    Загубила черевика,
    Другого також нема –
    Десь завіяла зима.
    Із соломи я зроблю
    Тепленьке кубельце,
    Хай погріє птаха ніжки
    Та маленьке серце.

    Автор: Соня Буре