20+ безмежно мудрих думок Маленького принца про любов, дружбу і дитинство

«Маленький принц справді існував, ось вам докази: він був славний, він сміявся і хотів баранця, а як тобі хочеться баранця, то ти існуєш»… Гарне визначення факту існування, правда ж? «Маленький принц» – книга, яку ми всі читаємо і… на жаль, не розуміємо у дитинстві. До неї обов’язково варто повернутися у дорослому житті!

Цю дивовижну повість-казку Антуан де Сент-Екзюпері написав ще 1943 року. Однак, очевидно, що вона не втрачатиме актуальності століттями.  Український контент пропонує згадати деякі особливі цитати…


Про любов

  • Якщо ти любиш квітку – єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка …»
  • Слова тільки заважають розуміти один одного.
  • Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто милуватися ними і дихати їхніми пахощами. Мій квітка наповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти


Про людей і життя

  • У кожної людини свої зорі. 
  • Себе судити куди важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.
  • — Знаєш, чому гарна пустеля? — спитав маленький принц.— Десь у ній ховаються джерела.
  • Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.

  • – На твоїй планеті, – сказав маленький принц, – люди вирощують в одному саду п’ять тисяч троянд … і не знаходять того, що шукають …
    – Чи не знаходять, – погодився я.
    – А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді …

  • – A де ж люди? – Знову заговорив нарешті Маленький принц. – У пустелі так самотньо …
    – Серед людей теж самотньо.
  • Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так?


Про дружбу

  • Це дуже сумно – коли забувають друзів. Не у всякого був друг.
  • Ти назавжди відповідальний за тих, кого приручив…
  • Якщо ти мене приручиш, моє життя немов сонцем освітиться. Твої кроки я буду відрізняти від тисячі інших. Почувши кроки людей, я завжди тікаю і ховаюсь. Та твоя хода покличе мене, мов музика, і я вийду зі своєї схованки. І ще — дивись! Бачиш, он там, у полях, колоситься пшениця? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібне. Поля пшениці мені ні про що не говорять. І це сумно. А ти маєш золоте волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця буде нагадувати мені про тебе. І я полюблю шелест колосся від вітру…
  • Добре, коли є друг, нехай навіть треба померти.


Про дорослих і дитинство

  • Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про те не пам’ятає.
  • Лише діти знають, чого шукають.

  • Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе.
  • Діти мають бути до тих дорослих вельми поблажливі. 
  • Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»

Залишити коментар