«Люди хороші. Хо-ро-ші…». 10 цінних думок Миколи Амосова

Сьогодні виповнюється 104 роки з дня народження легенди української медицини – хірурга Миколи Амосова.

Український контент пропонує згадати деякі з його думок, що актуальні і нині…


З виступу Миколи Амосова на лекції у Києві в 1945 році:

Я вважаю, що моє життя вдалося. Якщо б була інша можливість його прожити, я б все одно обрав цей шлях. Хоча спочатку хірургом я взагалі не збирався працювати. Однак саме ця справа зайняла 80% моєї енергії. Можливо, якщо б я її спрямував на свої початкові цілі – природничі науки та кібернетику, то  досяг би більшого. Але хірургія мене так захопила емоційно, що і зараз не відпускає. Вона зробила мене і щасливим, та й не щасливим водночас. Бо вже так людина створена, що щастя її тим і вимірюється, якщо в нього безхмарне щастя, то він його ніколи не помічає. А якщо його життя побудоване на провалах та зльотах, то людина вже розуміє ціну радощів. І ось та сама хірургія для мене і була цією діаграмою, так я відчув, що можу бути  корисним  людям. Бо можна науку популяризувати, дисертації захищати, але відчуття, що ти потрібен людям – це лише медицина і педагогіка.  Навіть політичний діяч не відчуває такого прямого контакту з людьми. Але водночас медицина у мені викликає і постійне відчуття провини перед тими, кого не врятував, а кого, можливо, і відправив на той світ через помилки, які, звісно, були… 

Я давно вже збираюся все кинути, але щоразу цього не роблю. Пам’ятаю, як ще був малим асистентом і допомагав  оперувати у Пітері. А там ці чарівливі білі ночі, і ось я дивлюся у вікно і думаю, яка ж краса, а ми тут, разом з ним помираємо. Як я тоді заздрив людям які просто гуляють за вікном. Хемінгуей казав: «Як я хочу працювати, я вже не можу, а так як можу — я не хочу». Коли так станеться, тоді і піду. 

Взагалі зараз мене цікавить лише чи з розвитком технологій та виробництва, вистачить людині розуму не зіпсувати свою планету назавжди.

А щодо порад…Ось ви тут зібралися і вважаєте, що багато з вас будуть виконувати якісь  поради? Якщо хоч 1% будуть, то я скажу, що коефіцієнт корисної дії моєї лекції був достатньо високий. Навіть більше за мій операційний день, бо все ж таки тут зібралося багацько людей. І хоч якщо 1% зробляться здоровими і це не погано.



Микола Амосов був сином акушерки. Батько покинув родину після повернення з Першої світової війни. Дитинство минуло за межею бідності.

Здобув дві освіти. Окрім медичного, навчався в Заочному індустріальному інституті. Цікаво, що темою дипломної роботи обрав проект великого аероплана з паровою турбіною. Обидва заклади закінчив з відзнакою.

Працював хірургом під час Другої Світової війни. Його госпіталь переміщався полями битв на конях. В таких умовах Амосов та команда госпіталю в числі ще п’яти осіб за період війни прийняли понад 40 тисяч поранених.

У 40 років отримав звання доктора наук і став завідувачем кафедри в Київському медичному інституті. У 70 років очолив Інститут серцево-судинної хірургії.

Став відомим навіть не завдяки своїм операціям і дивовижним винаходам – він створив штучний мі тральний клапан серця, а завдяки книгам про здоровий спосіб життя.

Помер у 89 років від інфаркту.

 

2017-12-05T23:23:00+00:00 Грудень 5th, 2017|Думки, Новини|0 Коментарі

Залишити коментар