«Маленький принц справді існував, ось вам докази: він був славний, він сміявся і хотів баранця, а як тобі хочеться баранця, то ти існуєш»… Гарне визначення факту існування, правда ж? «Маленький принц» – книга, яку ми всі читаємо і… на жаль, не розуміємо у дитинстві. До неї обов’язково варто повернутися у дорослому житті!
Цю дивовижну повість-казку Антуан де Сент-Екзюпері написав ще 1943 року. Однак, очевидно, що вона не втрачатиме актуальності століттями. Український контент пропонує згадати деякі особливі цитати…
- Якщо ти любиш квітку – єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка…»
- Слова тільки заважають розуміти один одного.
- Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто милуватися ними і дихати їхніми пахощами. Моя квітка наповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти.
- У кожної людини свої зорі.
- Себе судити значно важче, ніж інших.
- Причепурився сам уранці, прибери гарненько і свою планету.
- – На твоїй планеті, – сказав маленький принц, – люди вирощують в одному саду п’ять тисяч троянд… і не знаходять того, що шукають…
– Не знаходять, – погодився я.
– А те, що вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді…
- – У пустелі так самотньо…
– Серед людей теж самотньо. - Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так?
- Це дуже сумно – коли забувають друзів. Не в кожного є друг.
- Ти назавжди відповідальний за тих, кого приручив…
- Якщо ти мене приручиш, моє життя немов сонце осяє. Твої кроки я буду відрізняти від тисячі інших. Почувши кроки людей, я завжди тікаю і ховаюсь. Та твоя хода покличе мене, мов музика, і я вийду зі своєї схованки. І ще — дивись! Бачиш, он там, у полях, колоситься пшениця? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібне. Поля пшениці мені ні про що не говорять. І це сумно. А ти маєш золоте волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця буде нагадувати мені про тебе. І я полюблю шелест колосся від вітру…
- Добре, коли є друг, нехай навіть треба померти.
- Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
- Лише діти знають чого шукають.
- Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!».
Друзі!
“Маленький принц” – це книга, що має бути в бібліотеці всіх дорослих, які вміють мріяти і хочуть навчити мистецтву доброти своїх дітей!
Український контент спільно з видавництвом “Час майстрів” презентує Вам одне з найяскравіших видань цієї книги в Україні, оформлене художницею Ганною Сілівончик та запрошує придбати книгу в межах акції ЧИТАЙ УРАЇНСЬКОЮ! за ціною видавництва.
